Індивідуальність - це ... Поняття індивідуальності

Іноді про людину говорять: «Він (вона) - велика індивідуальність». Зазвичай під цими словами мається на увазі, що така людина чимось відрізняється від інших. Тільки ось добре це чи погано? І так чи приємно бути цієї самої «великий індивідуальністю»? А адже це поняття не тільки житейська. Індивідуальність - це ще й психологічний термін. При цьому трактування його досить цікава.

Як ми розуміємо індивідуальність в повсякденному житті

У широкому сенсі слова індивідуальність - це те, що відрізняє будь-яке явище або істота від інших, подібних до нього. Звичайно ж, можна, і більше того - потрібно, використовувати цей термін і по відношенню до людини.

індивідуальність це

Поняття «індивідуальність» ми вживаємо тоді, коли хочемо сказати, що кожна людина - унікальна особистість. Немає двох однакових людей, і кожен з нас мислить, відчуває і живе по-своєму. І це абсолютно нормально.

А що кажуть з цього приводу західні психологи

У західній класичної психології поняття «індивідуальність» нерозривно пов`язане з ім`ям Альфреда Адлера. Його вчення, до речі, так і називається - індивідуальна психологія. В основі теорії - ідея про так званому «комплексі неповноцінності», який все люди намагаються подолати. І роблять вони це по-різному, використовуючи індивідуальні стилі діяльності.

Саме роботи Альфреда Адлера стали точкою відліку, від якої почалося вивчення феномена індивідуальності психологами. Цікаво, що цей термін вживається не завжди. Іноді говорять про когнітивні стилі або особистісних конструкти, але мають на увазі під ними все ж термін «індивідуальність».

поняття індивідуальність

Цей феномен вивчався не тільки на Заході, великий внесок в психологічну науку внесли і іменитих вітчизняних дослідники.

Поняття індивідуальності людини у вітчизняній психології

Напевно, найретельніше індивідуальність досліджував знаменитий радянський психолог Борис Герасимович Ананьєв. У його роботах особистість людини розглядалася не як будь-які її характерні риси і навіть не як сукупність цих рис. Людина, по Б.Г. Ананьеву, - це цілісна структура.

Відповідно, і індивідуальність - це не просте скупчення рис характеру або інших властивостей. Все набагато складніше. Індивідуальність - це людина, це і є та сама цілісна і органічна структура, то, що ми називаємо особистістю.

Б.Г. Ананьєв розглядав індивідуальність людини через призму декількох груп важливих якостей. Це і фізичні його властивості, наприклад зростання і вага, і психологічні (ті ж характер і темперамент), і діяльні, тобто характеристики виконання ним різного роду роботи.

особистість індивід індивідуальність

Однак з індивідуальністю не все так просто. Насправді вона має велике практичне значення для психології, а тому дослідження її велося не одне десятиліття. У вітчизняній психології навіть виділяється проблема індивідуальності людини, вивчення якої не припиняється і понині.

Про проблему індивідуальності в психології

Чому ж так важливо вивчати цей психологічний феномен? Здавалося б, все чітко і ясно: люди різні, кожен з них - особистість. Тоді в чому ж проблема?

Справа в тому, що не тільки психологія, а й будь-яка наука про людину, аналізуючи будь-які експериментальні дані, наприклад швидкість читання, стикається з індивідуальними виразами ознаки у людини. Різні й ті ж самі зріст і вагу, проте їх коливання знаходиться в межах якоїсь межі норми, якщо, звичайно, ми не будемо брати до уваги випадки гігантизму і карликовості.

Це означає, що будь-який науковець, який взявся за проведення експерименту, повинен враховувати індивідуальність кожного свого випробуваного. І в дослідженні результати будуть являти собою суму відмінних ознак різних людей.

А адже індивідуальність - це поняття не статичне. З віком у одного випробуваного можуть змінюватися певні показники, виявлені в тестах. Наприклад, п`ятикласник завжди читає швидше, ніж другокласник. Виходить що здібності людини не залишаються статичними, незмінними, вони розвиваються. І точно так само розвивається і сама індивідуальність.

індивідуальність людини

Кілька слів про розвиток індивідуальності

Якщо людина володіє індивідуальністю, значить він - особистість. Особистість розвивається фактично так само, як і її відмітні ознаки: формуються інтелект, мотиваційна сфера, бажаний стиль діяльності. І цей процес послідовний.

Розвиток індивідуальності починається ще в ранньому дитинстві, коли дитина взаємодіє з батьками, пізнає навколишній світ. Потім дитина починає більше спілкуватися зі своїми однолітками в дитячому колективі, а ще пізніше - йде в школу і взаємодіє з вихователями і педагогами. І всі ці соціальні відносини сприяють тому, що дитина стає особистістю, а разом з тим набуває і несхожість на інших людей.

Виходить, що поняття індивідуальності невіддільне від поняття особистості. Але ці слова не синонімічні. У вітчизняній психології особлива увага приділяється правильній трактуванні таких слів як «особистість», «індивід» і «індивідуальність».

проблема індивідуальності

Психологічна тріада: «особистість - індивід - індивідуальність»

Чим же відрізняються ці поняття?

Почнемо, мабуть, з визначення слова «індивід». Індивід - це окремий представник роду людського. Це поняття використовується не тільки в психології, але і в біології, і багатьох інших науках. Коли вживають слово «індивід», найчастіше маються на увазі і біологічні ознаки людини, такі як зріст, вага, колір очей, і його психологічні якості.

Особистість - поняття досить неоднозначне. Коли ми в побуті говоримо про людину, що він цікава особистість, ми, швидше за все, маємо на увазі сукупність його внутрішніх якостей і особливості його світогляду. Психологи ж визначають особистість як систему внутрішніх якостей, через які людина сприймає дійсність, або як якась сполучна ланка для всіх психічних процесів, або як сукупність соціальних ролей.

Крім того, іноді під особистістю розуміють якісь піднесені моральні людські якості, його благородство. У цьому випадку на листі піднесений сенс передається за допомогою вживання великої літери - Особистість.

Індивідуальність ж, як ми вже знаємо, являє собою сукупність неповторних властивостей людини. Це те, що відрізняє одну людину від іншої.

Таким чином, в тріаді «особистість - індивід - індивідуальність» існує взаємозв`язок всіх понять. Але вони не рівнозначні один одному.

І все ж індивідуальністю бути добре

З психологічної точки зору, це, безперечно, так. Людина, яка має виражену індивідуальність, самостійний. Він не залежить від думки більшості, має свій погляд на світ, власне ставлення до дійсності. Крім того, у нього розвинена мотиваційна сфера. Тобто така людина завжди знає, чого він хоче добитися в житті, і, більш того, він все робить для досягнення своєї мети.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що людина, що володіє індивідуальністю, являє собою зрілу особистість.

Однак житейська розуміння наукового терміна іноді грає свою особливу роль, і тоді це поняття приписується інше значення. Наприклад, говорять про індивідуальність, маючи на увазі якусь медійну особистість. Однак на телеекранах, як правило, ми бачимо образ, ретельно продуманий професійними іміджмейкерами. Чи можна сказати, наприклад, про дитину, який став «зіркою», що він - індивідуальність? Адже він фактично не може вважатися зрілою особистістю.

розвиток індивідуальності

Про індивідуальності говорять і в тих випадках, коли людина намагається виділитися з натовпу і робить все для того, щоб мати яскраву зовнішність. Але не завжди і така людина буде зрілою особистістю, адже причини, що змусили його ставати помітним, не завжди очевидні або оголошуються чесно. Іноді така «яскрава особистість» має важкий вантаж психологічних проблем.

поняття індивідуальності людини

І на закінчення

Індивідуальність людини - поняття багатогранне. Воно використовується і в повсякденному житті, і в психології, воно має велике теоретичне і практичне значення для науки. І все ж слово «індивідуальність» несе позитивний емоційний заряд. І, напевно, кожен з нас прагне знайти її - індивідуальність.


Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 151